Як слова складаються з букв, так числа складаються з цифр. Тож можна сказати, що цифри є алфавітом математики. Як же з'явилися цифри?
Саме слово "цифра" походить від арабського "as-sifr", що означає "порожнє місце". Араби так називали знак, що показував відсутність одиниць певного розряду в запису числа, і тільки в XVI ст. увійшло у вжиток латинське nullus ("ніякий"). Від "as-sifr" походять французьке "chiffre", німецьке "Ziffer", англійське "cipher", російські та українські "цифра" і "шифр". Цифри виникли одночасно з потребою усної нумерації, коли стало необхідним записувати пораховані об'єкти. Найдавніші відомі нам цифри - це цифри вавілонян (ІІІ тисячоліття до н.е.) і єгиптян (3000-2500 рр. до н.е.). Римськими цифрами почали користуватися близько 500 р. до н.е. Цифри розвивалися, змінювались і вдосконалювались разом з розвитком систем числення.
Позиційна система запису чисел, якою ми послуговуємося й зараз, виникла в Індії на початку нашої ери. В ті часи, на відміну від римської системи нумерації, для запису різних цифр використовували різні знаки.
Винайдені індійцями цифри запозичили араби у ІХ ст. У Європу вони потрапили у рукописах приблизно у Х-ХІІІ ст., але дістали загальне визнання лише у другій половині XV ст., у чому велику роль відіграла поява друкованих книг з математики, насамперед книги Луки Пачоллі (1494). До нього через відсутність єдиного написання цифр, користуватися індійськими цифрами навіть заборонялося, особливо в офіційних паперах. На малюнку - "еволюція" форм написання індійських цифр.
 | |||||||
| Розвиток форм написання цифр |
